Подорож в Андорру.

Ось і сталось, як гадалось.

В березні 2016 ми з дружиною вперше відвідали Барселону, подорож описана тут.

В останній день попередньої подорожі, споглядаючи з гори Монсерат на засніжені Пірінеї,  зародилось бажання відвідати  князівство Андорра.

Оскільки я, як і більшість шанувальників сайту lowcostavia.com.ua , є прихильником lowcost мандрівок, то саме взимку, коли Ryanair пропонує найнижчу ціну на переліт в Барселону, і коли в Андоррі лижний сезон, було вирішено відвідати цю гірську державу.  Скориставшись сайтом kiwi.com , а також ryanair  , я знайшов квитки за привабливою ціною у лютому.

Маршрут подорожі:  Львів – Краків на автомобілі, далі переліт Краків -Жирона. Потім на автомобілі  Жирона – Андорра-ла-Велья (столиця Андорри).

І знову окрема подяка моєму товаришу Віталію, який проживає в Іспанії, за наданий автомобіль. Завдяки порадам іспанського колеги ми знайшли прийнятний готель (4 зірки зі SPA та сніданком), неподалік від гірськолижного витягу.

Тепер перейду на більш зручний для мене формат розповіді – послідовно, день за днем.

День вильоту.

Завчасно прибувши в аеропорт, за 2 години до вильоту, ми пройшли усі необхідні процедури і дочекавшись посадки, разом з іншими пасажирами зайняли свої місця в літаку.

Після прильоту в Жирону (Girona) о 20:00, ми відправились до Віталія і  заночувавши у нього, вранці вирушили у мандрівку.

День перший.  Привіт Андорра.

Вранці, о  дев’ятій , налаштувавши навігатор на столицю Андорри, до якої необхідно було їхати 190 км, ми вирушили у подорож.

Звичайно ж перші приємні враження – дороги, навіть між невеличкими селами вони  чудової якості.

З кожним кілометром ми спостерігали за змінами пейзажу, на горизонті з’явились гірські масиви

Поступово гори оточили дорогу з усіх сторін.

Дорога пролягала через тунелі.

І ось нарешті після 3-ох годин подорожі ми перетнули кордон між Іспанією і Андоррою.

На думку спало порівняння з нашими Карпатами біля Буковелю – праворуч гори, зліва річка і теж гори. Лиш будинки більш зажиточні.

Ще декілька кілометрів і ми в столиці – Андорра-ла-Велья.

Ще одна цікава особливість – практично усі перехрестя організовані у вигляді кругового руху, що досить зручно, хоч і не звично (надто їх багато).

Прибувши в столицю, ми залишили авто на муніципальній автопарковці і відправились знайомитись з містом.

Столиця є відносно невеликим містом, та й сама держава Андорра, за площею, майже вдвічі менша за місто Київ. Однак вирізняється цікавими архітектурними спорудами.

Звичайно, як і інші історичні міста Європи, Андорра ла Велья має власну старовинну архітектуру.

Прогулюючись кварталами ми натрапили на ось таку скульптуру – репродукція творіння Сальвадора Далі “Благородство часу“.

Споглядаючи творіння Далі, ми навіть не уявляли, що через декілька днів нам доведеться знайомитись з його творчістю. Пройшовши ще декілька кварталів добрались до місця нашого релаксу – СПА центр Калдея.

Це одне з найбільш відвідуваних місць Андорри, досить цікаве.

У мережі є достатньо описів, тому зупинятись не буду. Лиш зазначу – приємний відпочинок ввечері після денного катання на лижах, тут гарантовано. Непомітно спливло три години нашого перебування в Калдеі.

Далі була прогулянка вечірнім  містом.

Споглядання на вітрини вже не працюючих магазинів.

Та планування, що саме відвідати в день шопінгу.

Потім ще 20 хвилин на авто до готелю і перший день подорожі був завершений.

День другий. Гірськолижний.

Вранці, прокинувшись і глянувши у вікно, ми не пожалкували, що обрали готель подалі від шумної столиці.

Вид з вікна готельного номеру, приємно радував око.

Після легкого сніданку, що входив у вартість номера, вдягнувши гірськолижний одяг відправились на авто до найближчого витягу.

Невеличка довідка – в Андоррі є декілька (більше 5 ) гірськолижних станцій. Основних гірськолижних регіонів два – Vallnord та Grandvalira. Кожен з них має декілька зон для катання. Більш детальніше можна дізнатись, користуючись пошуковим запитом в мережі. Ми обрали витяг Ордіно – Аркаліс, саме тому і розташування готелю було в 5-ти кілометрах від витягу.

Залишивши авто на безкоштовному паркінгу,

протягом 20 хвилин отримали скі-паси та взяли на прокат лижне спорядження. Черговий раз не пожалкував, що обрав подорож на будні дні, народу було зовсім не багато.

І ось ми вже на підйомнику рухаємось до вершини

Головна відмінність від Буковелю – гори. В Андоррі вони скелясті. Висота на якій починався наш спуск 2тис 500 метрів.

Спуски є на всі смаки – зелена траса (довжиною 8 кілометрів ), сині, червоні і звичайно ж чорні.

Для тих хто бажає екстриму – є широкі скелясті схили з будь-якою крутизною, на фото позаду мене, екстремали залишили безліч слідів.

Пейзажі навкруги неймовірні, ми отримали чудовий емоційний заряд. І море задоволення.

Єдиний мінус – на трасах немає освітлення, тому о 17:00 підйомники зупиняються, вечірнього катання немає.

Ми повернулись в готель. Була смачна вечеря в готельному ресторані і похід у СПА, яке теж входило у вартість номера.

День третій. Андорра ла Велья.

Менш насичений враженнями, але не менш цікавий.

Це був останній день перебування в Андоррі. Після сніданку зібрали речі і попрощавшись з готельним менеджером, вирушили в столицю.

Спочатку була екскурсія в старих кварталах міста,

далі вона плавно перейшла у відвідування торгових центрів і бутиків.

Так розпочався шопінг.

Звичайно мене, як чоловіка,  цікавили інші вітрини,  тим більш, що в Андоррі алкоголь ( і безліч інших товарів ) дешевше, оскільки немає ПДВ.

Півдня промайнуло непомітно. Ввечері після 19:00 зробивши усі необхідні покупки, ми попрощались з Андоррою і вирушили в Іспанію.

День четвертий. Галопом по узбережжю Середземного моря.

На початку нашої подорожі ми не мали чіткого уявлення як проведемо останній день. Мій товариш запропонував нам оглянути театр-музей Сальвадора Далі у місті Фігерас. Ми без вагань погодились і, враховуючи наш попередній досвід в Барселоні, попросили Віталія придбати квитки на сайті музею, щоб уникнути черг.

Ранній підйом, далі біля 2-х годин поїздки на авто у місто Фігерас. Смачний сніданок у невеличкій бутербродній. І ось, прогулявшись затишними вуличками, ми дістались музею.

Звичайно  все побачене нас вразило.

Ми оглянули всі експозиції, отримали море незабутніх вражень.

Задум художника реалізовано у різнні манери. Ось спроба Далі на власних фотопортретах передати емоції.

А ось його творіння «Апофеоз долара»

з багатьма прихованими символами, лиш прочитавши опис можна помітити усі натяки автора.

Я, повернувшись додому, перечитав у Вікіпедії усе стосовно театру-музею Далі, доповнивши необхідною інформацією усі прогалини, які були не зрозумілі в музеї.

Втомлені і задоволені ми залишили місто Фігерас і поїхали до моря.

Там смачно пообідавши у ресторані на набережній,

здійснили вечірній променад по пляжу

і поїхали в аеропорт Жирони.

Ось такою видалась наша коротка, але вражаюча подорож на Піренейський півострів.

Буду вдячний за коментарі, відповім на запитання. Як щось згадаю, допишу.