БомжТур на авто. Румунія-Сербія-Македонія-Албанія-Чорногорія. 08-2016. 1-РУМУНІЯ

Ось тут я вже розповідав, чому свою подорож власною автівкою назвав “Бомж туром” (5 країн, кілька морів, 14 днів – за 140 євро). І давав поради щодо самостійних бюджетних подорожей.

А ось тут можна подивитися загальний фотоальбом поїздки.

А також відео-фрагменти з подорожі.

Тепер, у кількох розділах,  розкажу, як відбувалася сама подорож…

Виїхали з Нововолинська в обід п’ятниці, 19 серпня. У Львові зробили зупинку, щоб підібрати попутчиків і докупити продуктів. Щодо попутчиків, то я їх знайшов по оголошенню у інтернет тревел-групі (дякую lowcostavia за пораду). Бо гнати пусту машину у таку далеку дорогу не хотілося. Разом і вигідніше, і веселіше. Пара львів’ян мали шенгени і бажання подорожувати, все збіглося.


У Чернівці прибули о 12-ій ночі, якраз починалася дія нашої грін-карди на авто. Дозаправилися до повного баку. На кордоні провели принизливу, без туалетів із байдужими митниками, безсонну ніч. Черга, просувалася на півметра кожні 20 хвилин, проїхали лише під ранок.

На першій румунській заправці купили дорожню віньєтку (коштує на два тижні 10 євро, на 1 тиждень – 5 євро), леями було би більш вигідно розраховуватися.

Сучаву з її старовинними монастирями минули проїздом, бо вже були раніше.

Далі по дорозі зупинялися оглянути якийсь монастир і дістати свої бутерброди.

 
На околицях сіл майже скрізь пасуться отари овець.
 
На прекрасних дорогах Румунії часто обганяли кінні повозки.
Північна частина Румунії виглядає досить бідною, тягнуться безкінечні села на одну вулицю і поля.
 
За рівнинами з чисельними випасами отар почнуться гірські види, круті серпантини і містечка австро-угорського і радянського типу.
 
Брашов. Прибули після обіду, поміняли трохи грошей та купили продукти в супермаркеті Бієла, там же пообідали у відділі гарячих страв і салатів. Купили справжньої бринзи, якої там десятки видів. Оглянули місто, відвідали кафе.
 
 
Другу ніч поїздки одна пара ночувала в наметі на горі, з панорамним видом на нічний Брашів, а інша пара – в хостелі.
 
 

 
Зранку переїхали оглянути замок Дракули.
 
Вхід 10 євро. Воно того не вартувало. Тісно, людно. В інтернеті є інтерактивна карта замку.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Світлина від Ce Vadim.
 
 
 
 
Пообідали в кафе. У Рашнові поруч був ще один прекрасний замок, але залишили на інший раз.
Поїхали далі. Траплялися надзвичайно круті і живописні серпантини.
 
Була неділя, по дорозі зупинялися оглянути кілька самобутніх церков.
Світлина від Ce Vadim.
Сільські церкви досить бідні. В одній з них на святковій Службі Божій ми застали лише священика і одну прихожанку (чи не дружина священика ?), ще двоє чоловіків-дячків читали-співали на клиросі. В іншій церкві крім священика застали одного дячка і одну прислужницю. Але в містах церкви були досить велелюдні. Вся Румунія така. Бідні відсталі села і досить розвинуті і багаті кілька основних міст.
 
Світлина від Ce Vadim.
На місцевому колоритному базарі купили гігантський кавун та домашній хліб. Усюди багато циганів, але ніхто нічого з них не просив. Навпаки, коли ми спробували поторгуватися із одним циганом-продавцем щодо сувеніру за півтора євро, він просто його демонстартивно подарував.
 
Світлина від Ce Vadim.
 
 Заправки траплялися на диво дуже рідко, паливо дуже дороге і часто неякісне, особливо на маленьких приватних фірмочках.
Перед Сербією мали проблему із пустим баком і відсутністю заправок і живих людей. Їхали на жовтій лампочці кілометрів 70, поки надибали якийсь хутір. Леї в нас закінчилися, а євро приймати ніхто не хотів, найближче банківське відділення було кілометрів за 40 від нас. Англійської мови місцеві не розуміли. Нарешті, один хлопчина погодився взяти наші євро на заправці. Перенервували.
Світлина від Ce Vadim.
 
Потрібно завчасно подбати, щоб вистачило палива до Македонії. Там воно якісне і дешеве, і євро приймають на касі по нормальному курсу. Ті самі вигоди із паливом ще є в Чорногорії.
 
У пошуках під’їзді до Сербського кордону зловили додатковий адреналін.
Навігатор уперто вів у Сербію через Болгарію. Але ми вирішили не тратити час на ще одну митницю. Тому поїхали вздовд Болгарського кордону на Неготин. Ми намагалися не думати про погане.
Світлина від Ce Vadim.
Потім дорога стала ось такою. Чи так бик пасся, чи то майстри були після свят. Але асфальт хороший.
 
Світлина від Ce Vadim.

Кордон на Дунаї пересікали по старому хиткому мосту. Під нами все трусилося і хиталося. Напевно, там дуже рідко хтось перетинає кордон. Ми нікого, принаймні, не бачили. На цьому етапі дехто з нас різко заскучав за домівкою.

Світлина від Ce Vadim.
 
Ще кілька фото – з того, що бачили в довгій дорозі з вікна…

Світлина від Ce Vadim.

Світлина від Ce Vadim.

Світлина від Ce Vadim.
Світлина від Ce Vadim.
Світлина від Ce Vadim.
Світлина від Ce Vadim.
 
 
Продовження подорожі у наступній частині…
 

 

Поділитися у соціальних мережах:
Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on VKShare on Google+

Вам також може сподобатися ...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *